Ключові поняття
Біглість
Біглість породжує багато домислів і ці домисли залюбки тиражуються різними учасниками навчального процесу. Вони розповідають, що для досягнення біглості потрібно виконати всі пункти з великого списку вправ: слухати подкасти, дивитися фільми, повторювати почуті слова, шукати нагоди щодня говорити англійською щонайменше 20 хвилин, відвідувати розмовні клуби, не боятися допускати помилок у мові, зануритися у мову і встановити англійську мову на телефоні, читати вголос газети і книжки, записатися на курси до поважної та перевіреної мовної школи, а головне ... не відчаюватись і запастись терпінням.
Ці поради схожі на відомий вираз: "роби добре, погано не роби". А якщо не ви досягли біглості, то значить мало старалися. Це чудові поради, щоб завжди можна було перевести провину за невдачу на студента. Тільки в ідеальному світі можна виконувати всі можливі вправи з ранку до вечора. А ось коли приходиш додому після роботи, то все на що вистачає сил, це завалитися на дивані перед серіалом.
Тим, хто хоче досягти біглості в умовах обмежених ресурсів потрібно знати чіткі механізми, як набувається ця біглість і перевіряти чи відповідає навчальна діяльність цим механізмам.
Пропоную почати з чіткого розуміння, що таке біглість. Складові частини та характеристики біглого мовлення можуть відкрити нам багато цікавого.
Визначення біглості мовлення
На побутовому рівні вважається, що біглість це здатність спонтанно говорити і часто порівнюється до рівня володіння рідною мовою. Але таке широке визначення ніяк не допомагає студенту визначити та спланувати своє навчання, щоб досягти біглості.
Американський лінгвіст і професором лінгвістики в Каліфорнійському університеті в Берклі, Чарльз Дж. Філлмор (Charles J. Fillmore), визнаний як один із засновників когнітивної лінгвістики, виділив чотири типи вільного володіння мовою:
здатність говорити тривалий час з мінімальними паузами.
вміння легко формулювати думки в змістовно насичених реченнях без зайвих слів-паразитів ("ну знаєте", "суть у тому, що").
здатність говорити відповідно до різних соціальних контекстів, відповідаючи специфічним комунікативним потребам кожної ситуації.
вміння використовувати мову творчо — висловлювати ідеї по-новому, жартувати, грати словами, використовувати метафори.
Вимірювання біглості
Перші дослідники біглості фокусувалися на вимірюванні швидкості мовлення. Вони вимірювали кількість слів або складів, які студенти говорили за одну хвилину. До речі, вважається що середня швидкість в англійській мові складає 150-200 слів на хвилину. Але коли я робив вправу шедоуінг, то мені зустрічалися доволі часто деякі уривки де швидкість перевалювала за 300 слів на хвилину. Хоча при першому прослуховуванні швидкість мови зовсім не здавалася дуже швидкою.
Також дослідники рахували кількість та довжину пауз у мовленні. Але, не лише кількість, а ще й положення паузи у реченні. Якщо пауза зустрічається між двома частинами складнопідрядного речення, то це було добре, а от якщо довга пауза була в середині одного логічного уривку, то це свідчило про "небіглість", або як вони зазначали (disfluency). До того ж, лінгвісти розрізняють порожні паузи та "заповнені". Студенти часто можуть приховувати паузи, маскуючи їх за довгими голосними літерами в словах, наприклад aaaaaand або різними um.... Заради справедливості потрібно відзначити, що паузи не є абсолютним злом. Паузи можуть надати значимості певній фразі, але довгі паузи там, де очікується фраза на одному видиху, будуть явною ознакою відсутності біглості.
Кількість слів, сказаних у фразі між паузами теж враховується при оцінці біглості. Якщо студент в середньому мав два або три слова між паузами, то це було слабо. А якщо "забіг" включав 5-6 слів, то це справляло краще враження. До речі, про враження ми ще поговоримо у цьому тексті.
Одним з важливих показників біглості також вважається вміння використовувати формульні конструкції. Хоча, насправді, це є як і характеристикою біглості, так і причиною біглості водночас. Давайте порівняємо дві фрази. Перше речення з формульною мовою:
What we're dealing with here is an unprovoked act of aggression against our sovereign nation.
А тепер те саме тільки без формульної мови:
This situation is an unprovoked attack against our independent country.
Характеристикою формульних елементів є їх вживання без свідомого пригадування. Тому в першому випадку, наприклад, на відрізку What we're dealing with here не буде жодної паузи. Це завдяки тому, що вся конструкція відтворюється з памʼяті як один цілий шматок, без навантаження на робочу памʼять та без використання граматики. Теж саме з відрізком unprovoked act of aggression та sovereign nation. Натомість у другому прикладі промовець скоріше за все скаже слово This, а потім буде пауза, бо він почне обдумувати, як краще назвати цю ситуацію, і після роздумів використає банальне situation. Потім буде пауза спричинена тим, як краще назвати напад, а потім промовець теж буде підбирати слова, щоб правильно описати статус своєї країни. Без формульної мови, вираз є граматично правильним, але він втрачає свою витонченість та переконливість.
Таким чином, формульна мова в цьому прикладі, не лише додає дипломатичної ваги та професійності, але й сприяє плавному мовленню та звільняє від незручних пауз. Завдяки плавності і відтворенню формульних елементів, так нібито це одне слово, ми отримаємо ще й виграш у швидкості.
Ось так елегантно, формульна мова підтягує відразу декілька параметрів біглості, які ми описували вище: швидкість (кількість слів за хвилину), кількість пауз, кількість слів у забігах між паузами.
Окрім цих параметрів біглості, дослідники-лінгвісти враховують кількість повторів, самовиправлення, повторний старт фраз, наявність слів-паразитів.
Але ці параметри стосуються лише зовнішнього прояву мовлення, тому багато науковців постійно шукали більш точну модель для оцінки біглості.
Сучасне визначення біглості
Норман Сегаловіц (Norman Segalowitz), професор психології в Університеті Конкордія в Монреалі, Канада, запропонував визначення біглості, яке стало загальноприйнятим в академічному середовищі. Сегаловіц розрізняє три взаємоповʼязані аспекти біглості:
когнітивна біглість (ефективність та автоматичність ментальних процесів, відповідальних за планування мови)
мовленнєва біглість (видимі характеристики мови, такі як швидкість, паузи і т.д.)
перцептивна біглість (як наша мова сприймається співрозмовниками)
Когнітивна біглість
Когнітивна біглість відображає те, як успішно людина може координувати всі ті складні розумові процеси, що працюють "за лаштунками" під час говоріння — від планування думки до її втілення в конкретні слова.
Ця координація має відбуватися швидко й ефективно, забезпечуючи створення висловлювання саме так, як задумано, вчасно і так, щоб підтримувати безперервний потік мовлення. Цей процес включає синхронізацію планування висловлювання, пошуку потрібних слів, упакування інформації у граматично правильну форму і створення артикуляційного сценарію для вимови висловлювання.
Мовленнєва біглість
Мовленнєва біглість стосується характеристик самого висловлювання. Сюди відносяться такі параметри, як швидкість мовлення, наявність і довжина пауз, положення паузи у фразі, кількість слів між паузами, кількість запинок та самокорекцій. Ці характеристики є реальними властивостями висловлювання, а не просто враженнями, які може мати слухач.
Перцептивна біглість
Перцептивна біглість пов'язана з висновками, які слухачі роблять про когнітивну біглість мовця на основі їхнього сприйняття мовленнєвої біглості висловлювання. Іншими словами, перцептивна біглість — це судження про мовців, засноване на враженнях, отриманих на основі їхнього мовлення.
Це також розкриває суб'єктивну природу оцінки біглості мовлення. Хоча біглість висловлювання можна виміряти через акустичний аналіз (підрахунок пауз, вимірювання швидкості мовлення, кількість самокорекцій), то перцептивна біглість включає складну когнітивну обробку, де слухачі інтегрують множинні сигнали для формування вражень про компетентність, впевненість або мовну майстерність мовця.
Важливою ознакою біглості є соціальний аспект мовлення, який певною мірою належить до перцептивної біглості. Незважаючи на те, що знання граматики та лексики дає людині безмежний потенціал для створення нових речень, носії мови не використовують весь творчій потенціал мови на всю потужність. Австралійські дослідники Полі та Сидер (Pawley and Syder) навіть виявили такий парадокс, що коли люди на повну викристовували творчій потенціал мови, то їх не ототожнювали з носіями мови. Так, речення I want to marry you можна сказати різними способами, наприклад My becoming your spouse is what I want, I desire you to become married to me або I want marriage with you. Але останні три варіанти, незважаючи на те, що вони абослютно правильні з граматичної точки зору, не будуть вважатися за мову носія в переважній більшості ситуацій. Таким чином, те як носії мови обирають спосіб виразити свої думки залежить не тільки від правильного застосування граматики, але й від соціальних норм.
