Автоматизація

Визначення

Нас цікавить автоматизація, бо саме вона трансформує декларативні знання в процедуральні, і так досягається біглість.

Автоматизація у вивченні мов це багаторазове повторення вголос або на письмі одного й того самого тексту відразу після аудіо сигналу або по памʼяті.

Найкращій приклад автоматизації це вивчення на памʼять вірша. Для того, щоб відбувалася автоматизація треба лише змістити акцент з самого результату збереження тексту в памʼяті, на процес його багаторазового повторювання вголос після того як вивчили. Декламація вголос задіює активне пригадування і таким чином створюються нові нейронні звʼязки. Декламувати вірш вголос треба часто, для цього можна дотримуватися схем з інтервального повторення.

Негативні конотації

Але протягом останніх десятиліть в західній методиці викладання англійської мови на автоматизацію та тренаж повісили ярлик "drill to kill". Тренаж висміюється сучасними викладачами. Постійними сусідами слова тренаж стали такі слова, як "застарілий", "нудний", "бездумний" та "олдскульний". Метод механічного відпрацювання завжди висвітлюється в негативному та іронічному контексті. Це сталося завдяки тому, що повторення та натаскування були популярними техніками за часів домінування біхевіористичного та аудіо-лінгвального підходу в 1960-70 роки. Часи змінилися і розуміння того, як засвоюється мова теж змінилося. З розвитком конгітивної психології вважається, що людина засвоює мову через осмислення та практику в реальному спілкуванні, а не через механічну муштру. Головна претензія до повторення полягала в тому, що воно було пасивне, безконтекстне і механічне. І зараз, в епоху панування комунікативного підходу, мало хто насмілюється говорити про користь тренажу. Звісно, що мова має осмисленно вивчатись, але ж як досягти біглості? Як перевести декларативні знання в процедуральні?

Один з найвідоміших дослідників біглості, професор Норман Сегаловіц (Norman Segalowitz) з Університету Конкордія в Монреалі, критикує сучасний комунікативний підхід за відсутність автоматизації, яка є основою формування біглості. Ось цитата професора Сегаловіца:

Хоча одним із компонентів вільного володіння мовою є автоматичне, плавне та швидке використання мови, у сучасних методологіях комунікативного навчання мови немає місця технікам для розвитку майстерності через тренаж. Насправді, цілеспрямований тренаж вважається несумісним та ворожим до відкритої та непередбачуваної природи комунікативних видів діяльності.

Професор Сегаловіц разом з іншими дослідниками вивчають способи, як ввести автоматизацію у сучасну комунікативну методику.

Досвід країн Азії

І поки західні вчені розмірковують, їх східні колеги максимально використовують техніки з автоматизації для вивчення іноземних мов. В Китаї, Японії та інших країнах далекого сходу такі методи як шедоуінг, вивчення на памʼять, переписування текстів від руки не лише залишилися, а ще й максимально вивчаються та вдосконалюються. Потрібно зазначити, що шедоуінг в цих країнах використовуються не стільки для тренування вимови, як для автоматизації знаннь та розвитку сприйняття мови цілісними блоками.

В 2007 році Янжень Дін (Yanren Ding) зі школи іноземних досліджень при Нанкінському університеті, в своїй академічній праці досліджує методи вивченння найкращіх студентів, переможців національних змагань та турнірів по дебатам англійською мовою. Це були не прості студенти, це були найкращі з найкращіх з усього Китаю. Їх було обрано, щоб представляти свої університети на національному рівні. Виявилося, що всі переможці використовували схожі методи: вивчення текстів на памʼять та імітацію (шедоуінг). В інтервью студенти зазначали, що ці методи були навʼязані їм, і спочатку вони їм не подобалися, але з роками вони почали їх цінувати. Завдяки вивченню текстів на памʼять та багатократному повтору вголос вони вивчили багато колокацій та послідовностей (формульних елементів), які потім автоматично використовували в своїй мові. Студенти розповідали, що їм доводилось прослуховати аудіо запис одного тексту по 30-50 разів, потім вчити цей текст на памʼять, а наступного дня біля дошки розповідати його слово в слово дотримуючись інтонації. Новий текст вчили кожного другого дня. Деякі тексти були навіть на декілька сторінок.

Вже в університеті вони дивилися фільми англійською мовою не заради сюжету, а для того, щоб всі фрази героїв відскакували від зубів. Вони передивлялися одну й ту саму серію по 10 разів. Вони були суперфанами, але всю свою увагу вони приділяли мові, а не розвитку подій в фільмі. Вивчення слів в контексті дозволило їм розвинути відчуття мови. За словами студентів, саме багатократне повторення вголос вивченого матеріалу дозволило їм досягти неймовірної біглості.

Переосмислення тренажу

Вправи "drill to kill", які використовувалися за часів аудіо-лінгвального підходу, небезпідставно мають погану репутацію, але замість тотального заперечення я пропоную їхнє переосмислення.

Якщо претензія була в тому, що повторення було бездумне через відсутність контексту, то потрібно додати контекст. Замість повтору різних слів на одне граматичне правило, можна повторювати шматок тексту в його цілісності. Так, як це робили китайські студенти. Саме цілісність дає змогу набути відчуття мови та помітити формульні конструкції.

Повторення вважається нудним. Ну звісно, якщо за основу брати неавтентичний текст з підручника, який взагалі не цікавить учнів, а замість аудіо з носієм мови повторювати текст за вчителем, то це справді може швидко набриднути. Але зараз кожен має можливість обрати будь-який фільм, серіал, інтервью, подкаст, відео-блог або аудіо книгу. Серед такої кількості контенту кожен дивак знайде щось на свій смак: Breaking Bad, Ted Lasso, The Sopranos, Game of Thrones, Better Call Saul, The Office, The West Wing, House of Cards, Sherlock, ну і куди ж без Friends... Серіали це взагалі окрема тема, але якщо коротко, то фрази в цих фільмах є дуже продуманими, це звісно не живі натуральні діалоги, але вони майстерно написані професіоналами, щоб максимально відтворити натуральність і тому там дуже багато формульної мови і патернів, які безцінні для тих вивчає мову. Про формульну мову в серіалах лінгвісти роблять дослідження та пишуть наукові праці.

Ще повторення називають механічним і бездумним. Часто це було так, бо учні повторювали речення за вчителем в групі і у них не було часу на обмірковування матеріалу. Але що нам зараз заважає робити свідоме повторення, де ми повністю занурюємося у всі деталі фрази, приділяємо увагу формі мови, запитуємо себе чому ті слова стоять поруч і де щє вони нам зустрічалися, багаторазово прослуховюємо аудіо запис носія і вивчаємо всі віддтінки вимови певних звуків, інтонації та акценту.

Повторення звинувачують у надмірності. Учні повторювали по 30 хвилин поспіль фрази на певні граматичні правила. А наступного дня вже інші фрази на інші правила. Можна назвати цю надмірність "поверхневою". Вчителі не могли собі дозволити розкіш заглибитися у якусь фразу і присвятити лише їй одній 30 хвилин. Також ми можемо сумніватись, що в ті часи використовували методи інтервального повторення. Тому, можна стверджувати, що надмірність була, але глибини не було. Глибину можна спостерігати у китайських студентів, які прослуховували одне аудіо по 30-50 разів поспіль і передивлилися серію по 10 разів, щоб вловити всі ньанси мови. Чи надмірно це? А де межа надмірності в тренуванні гри на фортепіано? Чи можна за годину в день пройти мажорні та мінорні гами, хроматичні гами, арпеджіо, вправи на незалежність пальців, вправи для швидкості, вправи для точності, педалювання, попрацювати з динамікою та характером гри, окремо відшліфувати складні та швидкі пасажі, цілісну гру композиції. Коли піаніст самостійно тренується годинами, то це нормально, а коли учень 30 хвилин практикує, то це вже надмірність.

Взагалі всі згадані проблеми тренажу, такі як бездумність, нудність, механічність, відсутність контексту та надмірність повністю відпадають, якщо зробити рефреймінг з групових занять на самостійні. Самостійно можна робити речі, які ніколи не будуть введені до мейнстрімного навчання через брак масштабування, контролю. Але найголовніше це те, що системне навчання ніколи не ставить за мету біглість учня. Мета системних та інституціональних навчальних закладів це надати мінімально необхідні знання для груп студентів. І біглість для них не є в пріоритеті. Адже досягення біглості завжди було і буде результатом самостійної праці учня. Ніхто не може дати біглість. Біглість можна лише взяти. І автоматизаця через повторення це саме те, чого не вистачає більшості людей, які прагнуть біглості.